На картині зображено оголену жінку з ножем у руці, яку намагаються втримати двоє чоловіків. Композиція деталізована та театралізована в дусі пізнього бароко. Контрастне освітлення та експресивність персонажів додають драматизму сюжету. За Овідієм, Лукреція – дружина Тарквінія Коллатіна, родича останнього етруського царя Риму Тарквінія Гордого (505–507 рр. до н.е). За переказом, син царя Секст Тарквіній скористався відсутністю чоловіка Лукреції, збезчестив її, погрожуючи смертю. Наступного дня Лукреція зізналася в усьому батькові та чоловіку і, неспроможна знести тягар ганьби, вчинила самогубство. Вважається, що її смерть призвела до вибуху повстання проти Тарквініїв та краху влади етрусків у Римі. Набувши поширення в епоху Ренесансу, цей сюжет протягом століть став одним з найулюбленіших у європейському живописі.