Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Келісінський

  • Колекція етнографічних рисунків 2
Основна інформація
ID
Г-V-424_133
Автор
Каєтан Келісінський
Назва
Колекція етнографічних рисунків
Країна
Королівство Польське
Культура
Новий час
Техніка
рисунок
Матеріал
олівець
Додатково
Інформація про автора
Автор
Каєтан Келісінський
Автор мовою оригіналу
Kajetan Wincenty Kielisiński
Роки життя
1808–1849
Країна
Варшавське герцогство, Королівство Польське
Біографія
Каєтан Вінцент Келісінський (07.08.1808–02.01.1849) – польський графік, ілюстратор, бібліотекар, гравер і кресляр. Народився в сім’ї судового чиновника Кацпера та Катажини, уродженої Клеської. Навчався у Варшавському університеті та рисунку в Яна Фелікса Піварського. Після початку Листопадового повстання (1830–1831) перервав мистецькі студії. Брав участь у бойових діях 1831 р., воював у званні другого лейтенанта, а після придушення повстання не зміг повернутися до Варшави. Деякий час жив у Кракові, у 1834–1839 рр. був куратором колекцій Г. Павліковського (колекціонера та бібліофіла) у Медиці, де вдосконалював навички гравіювання зі сподіванням продовжити навчання у Відні. З 1839 р. працював бібліотекарем і зберігачем художніх колекцій у громадсько-політичного діяча, мецената, видавця історичних джерел Титуса Дзялинського в Олешицях біля Любачова, а з січня 1840 р. – в Курнику У 1847 р. опублікував «Каталог подвійних колекцій бібліотеки графа Дзялинського». Незадовго до смерті одружився з Аполонією, уродженою Гостинською. Раптово помер 2 січня 1849 р. У творчому спадку К. В. Келісінського – близько 1000 акварелей, ескізів, замальовок народних типів, жанрових сцен, народних строїв, військових форм, пейзажів, виконаних на замовлення В. Дідушицького, Т. Дзялинського, Г. Павліковського. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келісінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Твори К. В. Келісінського, підписані KWK або KIK, зберігаються у музеях Кракова, Познані, Варшави, Вроцлава, Львівській національній галереї імені Б.Г. Возницького, бібліотеках Варшавського та Ягеллонського університетів.
Опис роботи
Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На малюнку зображено молодого чоловіка, який грає на дуді. Дуда (також ґайда, коза, козиця, баран, міх, дутка) – це архаїчний народний музичний духовий інструмент, різновид волинки, що є міхом із козячої, баранячої або телячої шкіри зі вставленими у нього трубкою для нагнітання повітря, басовими трубками й трубкою з отворами (як у сопілки), на якій грають мелодію. Добре видно всі елементи інструмента: міх (який натискає рукою), трубки (включаючи дронову – довшу, що лежить на плечі), а також сопілку, на якій грає вдихаючи ротом повітря. Чоловік вбраний у простий сільський одяг, що включає довгу сорочку або куртку з широкими рукавами, вузькі штани та просте взуття схоже на постоли. Костюм виглядає функціональним, зручним для подорожей або сільської місцевості. На голові носить шолом або капелюх, який нагадує шолом, що є елементом традиційного вбрання. На фоні видно горбистий або гірський пейзаж із деревами та пагорбами, це створює враження, що персонаж мандрує горами. Чоловік зображений у профіль, у русі, ніби крокує вперед і одночасно грає на інструменті. Його постава передає зосередженість і спокій. Лінії чіткі, тонкі, добре опрацьовані. Помітна майстерність автора у передачі текстури тканини, дерева, волосся. Тіні передані штрихуванням. Це зображення, має етнографічне або романтизоване історичне значення. Чоловік – мандрівний музикант, типовий представник народної традиції гри на волинці. Образ передає дух мандрів, народної культури та музичного життя в сільській місцевості. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.
Правове регулювання
Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького