Колекція етнографічних рисунків

Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку зображено чоловіка, який стоїть у повний зріст біля мурованої стіни. Постать зображена у традиційному строї, характерному для козацького чи міщанського середовища XVII–XVIII ст. Верхній одяг довгополий жупан або свита, приталений у верхній частині, із вираженими об’ємними рукавами, які трохи зібрані у складки біля ліктів. Спереду видно ряд ґудзиків та застібок, що йдуть уздовж грудей до пояса. Такий крій підкреслює стан і створює відчуття строгості. Поділ – широкий, розкльошений і нагадує спідничний низ, він спадає майже до щиколоток і формує вертикальні складки, що формує враження масивності та монументальності фігури. Комір невисокий, стоячий, що було типовим для жупанів і козацького вбрання. Рукави – об’ємні, довгі із манжетами, які злегка виступають і чітко окреслені лінією. Взутий чоловік у низькі черевики або постоли, приталені до ноги, без високих халяв із невеликим підйомом. Штани практично непомітні під довгим подолом, лише видно, що вони вузькі й заправлені у взуття. Загалом вбрання поєднує стриманість та водночас урочистість. Такий одяг свідчить про приналежність до заможнішого прошарку суспільства, адже звичайні селяни носили простіші свити чи кожухи. Ліва рука тримається за пояс, права піднесена до обличчя й тримає пальці біля рота або підборіддя чи погладжує ошатні вуса, що створює враження задумливості або роздумів. Обличчя чоловіка має чіткі риси, волосся коротке, ймовірно на ньому козацький оселедець. Його постать виписана з увагою до деталей – видно складки на одязі, взуття, текстуру тканини. Тло доповнене елементами архітектури, зокрема, каменями стіни, фрагментом будівлі та рослинністю. Стиль рисунка стриманий із точними лініями без надмірної декоративності. Зображення слугує чудовим зразком для показу традиційного одягу та зовнішнього вигляду представника певної доби. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького