Ловля перлів та коралів

У життєписі Я. Цуккі, написаному в першій половині ХVII ст. Джованні Бальйоне, згадується, що Фердинандо Медічі замовив майстру серед інших творів маленьке «studiolo» iз зображенням сцени «Вилову коралів», а також багатьма оголеними натурами, серед яких мали бути портретні образи прекрасних римських жінок, гідних уваги як чудові видіння. Картина Я. Цуккі «Ловля перлів та коралів» на сьогоднi вiдома у трьох варіантах, один з яких зберігається в Галереї Боргезе в Римі. Однак лише композиція зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького є підписаною і датованою художником, і тільки на ній представлено портрет Великого тосканського герцога Фердинандо I Медiчі, зображеного в центрі в образі мисливця. Серед інших міфологічних постатей з упевненістю можна ідентифікувати жінку, яка сидить поруч з Фердинандо, Клелію Фарнезе – доньку кардинала Алессандро Фарнезе. Її портрет, намальований Я. Цуккі перед 1587 роком, знаходиться у збірці Національної галереї в Римі. Присутність Клелії поруч з Фердинандо пояснюється їх близькими стосунками до переїзду, тоді ще кардинала, з Рима до Флоренції. Пристрасть кардинала можна легко зрозуміти, адже саме про Клелію Фарнезе писав Мішель де Монтень у 1581 році, що була це «найприємніша і найлюб'язніша з усіх жінок у Римі, подібної до якої не вдалось мені зустрічати деінде». Після переїзду до Флоренції у 1587 році і прийняття титулу Великого тосканського герцога, Фердинандо Медічі з політичних міркувань одружився з Крістіною Лотаринзькою. Відтоді про прекрасну Клелію та їхні стосунки мав нагадувати йому подвiйний портрет, представлений лише у львівській картині «Ловля перлів та коралів», тоді ж як на двох інших варіантах цієї композиції зображення Фердинанда поруч із Клелією відсутнє. Тематика і символічний зміст роботи мають безпосередній зв'язок з культурно-політичною атмосферою, що існувала у Флоренції при дворі Медічі. Певною мірою твір відображає особисті зацікавлення Фердинанда зоологiєю і ботанікою. Введення сцени з ловцями перлів мало перегукуватись з алегоричним зображенням нововiдкритого американського континенту, який невипадково називали Перловим узбережжям. Крім того, у XVI ст. по всій Європі поширився міф про Америку як втілення ідеї «Земного раю», що стало імпульсом для відродження у європейській культурi античного міфу про «Золоте століття». Образ «Золотого століття», як алегорії справедливого правління та метафори влади Медічі, знайшов особливо сприятливий ґрунт у лiтературi і мистецтві Флоренції. Перли та корали з давніх-давен вважались атрибутами води. Перлина, що народилась у воді в тілі устриці, у свідомості людей була символічним виразом незнищенних божественних цінностей в самій людині. Згідно з Євангелієм від Матвія (13:44-46): «Подібне Царство Небесне до купця, що пошукує перел добрих». Отже, перли та корали у філософському і релігійному сприйнятті світу того часу виступали алегоріями понять вибраності і винятковості.

У правому нижньому куті підпис: «Jacobus Zuchi fior fecci 159(0)»

Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького