Каєтан Вінцент Келісінський створив численні офорти та малюнки, присвячені фольклору, життю польських сіл та містечок, історичним пам’яткам та пейзажам. Він один із перших створив екслібриси на польських землях. У мандрівках різними місцевостями збирав графічні матеріали для видань «Польські старожитності» та «Народні костюми». У 1855 р. познанський видавець Ян Константій Жупанський опублікував «Альбом Келесінського», де зібрав розрізнені роботи художника. Графічні роботи, малюнки, альбоми для малюнків та листування Келісінського зберігалися в Бібліотеці Курніка Польської академії наук, а також у національних музеях (Краків, Познань, Варшава) та відомих бібліотеках (Ягеллонський університет, Оссолінеум, Варшавський університет). На рисунку показано три жіночі постаті, дві на передньому плані та одна на задньому. Усі одягнені в традиційний одяг заможних селян того часу. Фігури попереду розміщені дуже близько, вони обіймають одна одну, що можна розуміти як зображення двох родичок або близьких подруг, їх пози передають відчуття близькості та буденності. Вираз обличчя та постава в цілому показані спокійними, проте жінка ліворуч, можливо, злегка посміхається, а та яка поруч дещо засмучена. Фон на якому представлені постаті окреслений схематично, тут є вулиця, паркан та дерева, очевидно, щоб підкреслити значення й зосередити увагу на головних персонажах. У жінки ліворуч на голові зав’язану позаду хустка під якою сховане волосся, а також заплетене в косу із бантом. Одягнена у довгу сукню або спідницю із, ймовірно, квітковими візерунками, поверх якої надітий короткий жилет або корсет. Взута у туфлі або черевики. Загалом вбрання виглядає святково й ошатно, можливо, для особливого випадку. Центральна фігура носить цікавий головний убір з об’ємною верхівкою, прикрашений стрічками, можливо, це традиційний очіпок або святковий атрибут. Одягнена у накидку чи плащ на плечах, який застібається під шиєю та спадає вниз, під накидкою видно довгу сукню, схожу за кроєм на ту, що носить інша жінка. Вона взута у туфлі або черевики. Жінка праворуч схоже носить на голові головний убір як у центральної постаті. На ній одягнений у короткий плащ чи накидку, під яким видно сукню. Взуття менш помітне, можливо, легші туфлі або черевики. Позаду видно сільську сцену – дерева, огорожу, а також силует будівлі. Зображення передає атмосферу життя міщан або селянок XVIII–XIX ст., зосереджує увагу на традиційному жіночому вбранні того часу: довгі спідниці, головні убори, накидки, жилети та масивне взуття. Усі елементи одягу виглядають практичними, але з ознаками прикрашення – візерунками, стрічками, деталями, що вказує на їхню соціальну належність до міщанства або заможного селянства. Рисунок виконано олівцем у графічній техніці. Манера виконання досить деталізована, автор передає дрібні деталі народного строю, складки одягу. Оскільки рисунок якісно відображає і передає деталі та особливості народного одягу певного регіону, він має виражену етнографічну та історико-культурну цінність. Художня значущість полягає у точності та детальності відтворення народного строю, завдяки чому постає вагомим джерелом для дослідження і вивчення традиційної культури. В естетичному аспекті маємо справу із прикладом реалістичного рисунка з особливим акцентом на документальності твору.